Gratis Joomla Templates by Hostmonster Coupon

ЄС "нав'язує" Україні чистіші повітря та воду, або Екологічна складова Угоди про асоціацію з ЄС

Після відмови в листопаді 2013 р. від підписання Угоди про асоціацію з ЄС в Україні, передусім з ініціативи колишнього уряду, значно актуалізувалась оцінка ризиків для економіки та торгівлі, пов'язаних з переходом на європейські стандарти. Нині ситуація кардинально змінилася, однак гострота питання ризиків не зменшилася. Адже з'являється шанс для певного удосконалення як угоди, так і економіки нашої країни.

Одна з перших проблем — дотримання екологічних вимог, оскільки у цій сфері обсяги фінансових ресурсів на імплементацію норм ЄС є одними з найвагоміших. Базуючись на деяких попередніх і не в усьому коректних оцінках, формується думка про нав'язування Україні непідйомних для неї витрат. Розгляд можливих ризиків супроводжується певними спекуляціями на екологічній складовій угоди та на її інвестиційній вартості для України. Зазначене спонукало детальніше проаналізувати те, що власне і як саме оцінюється, та як це співвідноситься з Угодою про асоціацію України з ЄС.

Низка країн Центральної та Східної Європи, а також Туреччина на сьогодні пройшли або перебувають на етапі імплементації екологічних стандартів ЄС у національну практику. Досвід, який вони накопичили у розробці та реалізації інвестиційних і фінансових планів у природоохоронній галузі, можна і слід розглядати як найближчий орієнтир для прогнозу відповідних витрат в Україні.

Водночас слід зазначити, що на цей час в Україні незалежно від зобов'язань за угодою вже задіяні низка відповідних урядових програм і планів — з перспективою до 2020 р. Зокрема, відповідно до постанови Кабміну від 1 серпня 2013 р. № 927 починаючи з 24 липня 2014 р. набуває чинності "Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив". Цим документом запроваджуються обмеження за вмістом низки компонентів у паливі та встановлюються кінцеві строки введення в обіг бензину та дизельного палива за екологічними класами Євро-3 (до 31 грудня 2015 р.), Євро-4 (до 31 грудня 2017 р.) та Євро-5 (необмежений). Тобто по суті запроваджуються європейські норми з урахуванням Директиви 98/70/ЄС. Перехід на такі норми потребуватиме масштабної реконструкції нафтопереробних заводів з інвестиціями близько 3,0–3,5 млрд євро.

Фінансовий аналіз планів імплементації за європейською методологією полягає у виявленні та пошуку можливостей ліквідувати так звані gaps-розриви між обсягом доступних фінансових ресурсів і затребуваним їх рівнем у разі реалізації вимог європейських стандартів. Зазначене стосується розгляду кожного окремого напряму — поводження з відходами, очистки стічних вод, забруднення повітря тощо.

За наявності "фінансових розривів" вишукуються додаткові джерела коштів. Це може бути допомога з фондів ЄС, гранти, кредити, додаткові муніципальні чи державні субсидії.

Загалом, якщо поставлені перед Україною вимоги є завищеними, то, по-перше, це слід переконливо довести (показати). По-друге, поставити питання про надто стислі терміни імплементації зазначених екостандартів і про відстрочення їх впровадження. Нарешті, по-третє, це дає можливість обґрунтовувати потреби в отриманні допомоги з міжнародних джерел, зокрема з фондів ЄС, а також наданні кредитів. Якщо участь інституцій ЄС у фінансуванні витрат за зобов'язаннями України не передбачено Угодою про асоціацію, то слід говорити про можливу корекцію останньої.

Переглянути оригінал

На сайті 54 гостей та відсутні користувачі